1. Вступ

Актуальність досвіду: головна мета дошкільної освіти в Україні, як зазначено в Програмі виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина», це створення  сприятливих умов для особистісного становлення дітей, забезпечення їх збалансованого розвитку, узгодженість у житті основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження, формування життєвої компетентності, розвитку ціннісного ставлення до світу природи, культури, людей, самих себе.[2, 8]

Новизна: досвід має раціоналізаторський характер. Період дошкільного віку – це серйозний і важливий етап психічного й фізичного розвитку малюка. На думку сучасних науковців, у цей період не тільки інтенсивно розвиваються всі необхідні людині психічні функції і формуються такі складні види діяльності, як спілкування і гра, але й закладається фундамент інтелекту, творчих здібностей, креативності.

Отже, в дошкільному віці закладаються основи творчої діяльності дитини, які проявляються в розвитку здібності до задуму і його реалізації, в умінні комбінувати свої знання й уявлення, в щирому проявленні своїх почуттів. 

Однією з найважливіших умов реалізації завдань програми є створення ефективної системи планування розвивально-виховної зайнятості дітей. Це важливий процес який повинен містити в собі конкретну мету, завдання, зміст, форму, методи, засоби, необхідні для забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості дитини, та сприяє організації систематичної роботи з орієнтацією на цінності та інтереси дошкільника.

Одним із важливих завдань дошкільної освіти є розвиток пізнавальної активності та формування творчої особистості.

Дослідження педагогів і психологів показали, що розвиток творчої уяви дитини, її фантазії досягає свого піку у віці 3-6 років. Вчити творчості треба змалечку, оскільки навчити набагато легше, ніж перевчати, ламаючи установлені звички.

Один із ключових підходів до реалізації змісту чинних програм в Україні – пріоритетна зорієнтованість на активізацію творчого потенціалу дитини.

Згідно програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» ми повинні надати дітям можливість самостійно обирати вид образотворчої діяльності; заохотити до самостійного образотворення, пошукової та дослідницької діяльності. Підтримувати бажання самостійно обирати художні техніки, реалізуючи знання щодо їх характерних особливостей, використовуючи набуті вміння та навички.

Вивчення проблем творчості – один із центральних напрямів наукових досліджень психологів, педагогів, соціологів у нашій країні й за кордоном. Результати сучасних досліджень свідчать про те, що формування дитячої творчості відіграє найважливішу роль у становленні повноцінної особистості, розвитку здібностей дитини, її потреб і мотивів поведінки.

Усі діти від природи наділені здібностями, варто лише допомогти виявити їх і максимально розвивати. Такий вид мистецтва, як орігамі, є дійовим засобом для розвитку інтелектуальної, творчої і емоційно- вольової сфери дітей. Орігамі сприяє розвитку концентрації уваги, конструктивного мислення, творчої уяви, художнього смаку. У будь-якій продуктивній діяльності існують два взаємопов’язані процеси: відтворення і творчість. Орігамі стимулює і розвиває пам’ять, оскільки дитина для того, щоб зробити фігурку, повинна запам’ятати послідовність її виготовлення, прийоми й способи складання. Цей метод розвивального навчання ознайомлює дітей з основними геометричними поняттями, активізує розумові процеси, вдосконалює трудові вміння дитини, формує культуру праці.

Наукові та практичні засади. Вчені – фізіологи підтвердили зв’язок інтелекту і моторних ручних навичок: що сильніше у дитини розвинена дрібна моторика рук, то краще у неї працюють логічне мислення, увага, пам’ять та інтелект. У своїх дослідах науковці доводять, що рухові імпульси рук позитивно діють на кору головного мозку дитини, зокрема активно впливають на формування мовленнєвих зон. Адже рука, зокрема кисть і пальці, має найбільше нервових зв’язків з різними зонами кори головного мозку. З огляду на це розвиток інтелектуальних і розумових процесів необхідно починати з розвитку рухів пальців кистей рук.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Психологічні особливості дітей дошкільного віку. Здатність до творчості, як домінуюча риса життєдіяльності дошкільників

 

Про творчість говорять і пишуть багато. І на це є свої причини. Розвиток суспільства у нових умовах ставить завдання творчого потенціалу особистості. Але поняття «творчість» кожен з нас розуміє по-різному.

Для одного вихователя творчий підхід до навчального матеріалу – це здатність дитини творчо розвивати і доповнювати його (вихователя) точку зору. А для іншого – це вміння дитини мати й доводити іншу (часто протилежну) точку зору.

Масштаб творчості може бути різним, але в усіх випадках у процесі творчої діяльності відбувається створення, відкриття чогось нового, розвиток діяльності за ініціативою творчої людини.

Творчість здебільшого розглядається у двох аспектах: філософському і психологічному. Філософія розглядає питання суті творчості, а психологія досліджує процес, «механізм» творчої діяльності.

Творчість (за словником з філософії) – процес людської діяльності, який створює якісно нові матеріальні та духовні цінності. Діяльність може бути творчою у будь-якій галузі: науковій, виробничій, технічній, художній, політичній тощо. Завжди там, де створюється, відкривається, винаходиться щось нове, діяльність обов’язково стає творчою. Неповторність (за характером здійснення і результатом), оригінальність, унікальність – основні риси творчої діяльності.

У психології творчість визначається переважно у двох аспектах: як психологічний процес створення нового і як сукупність якостей особистості, що забезпечують її включення у цей процес.

Психологи виділили кільки стадій творчого процесу – від народження задуму до миті (її неможливо передбачити), коли у свідомості виникає нова ідея. Так англійський учений Г. Уоллес (1924) поділив творчий процес на чотири фази: підготовку, дозрівання ідеї, осявання і перевірку. Експериментальна психологія також показала, що несвідоме і свідоме, інтуїтивне і розумове в процесі творчості доповнюють одне одного.

Педагогічний енциклопедичний словник визначає, що стимулом творчої діяльності є проблема, яку неможливо розв’язати традиційними засобами. Оригінальний продукт діяльності виходить в результаті висування нестандартних гіпотез (припущень), знаходження нестандартних зв’язків елементів проблемної ситуації тощо.

Поряд із поняттям творчості й творчого мислення у психології зустрічається поняття «креативність». Цим терміном визначається здатність дитини до творчості.

• (від лат. Creation - створення) у більшості джерел стала синонімом творчості. За визначенням П. Торренса, креативна людина чутлива до проблем, до дефіциту знань або суперечностей у них, до об’єднання різноманітної інформації, до дисгармонії елементів; може визначити пов’язані між собою проблеми, шукає їх розв’язання, висуває гіпотези про можливість розв’язання; перевіряє та спростовує ці гіпотези, змінює їх, ще раз перевіряє, а потім остаточно обґрунтовує результат.

Задатки творчості є у кожної людини. Необхідно лише їх розкрити і активізувати. Прояви творчих здібностей можуть бути різними – від яскравого таланту до скромних і малопомітних, але суть творчого процесу однакова для всіх. Різниця – в конкретному матеріалі творчості, масштабах досягнень та їх значущості для суспільства.

Американський психолог П. Торренс виділяв такі основні параметри креативності:

• Творча продуктивність – здатність до висування великої кількості ідей за одиницю часу;
• Оригінальність – здатність придумувати унікальні, нові ідеї, які можуть здивувати;
• Гнучкість – здатність до всебічного розгляду предмету, здібність ураховувати при прийнятті рішень різні обставини: економічні, географічні, політичні, особисті, медичні, національні тощо;
• Деталізація – здатність працювати над ідеєю, «шліфувати» ідею, стільки, скільки потрібно для придання їй лоску, закінченості форми (або незакінченості та нескінченості).

Американський психолог Ерік Фромм запропонував таке визначення креативності: «Це здатність дивуватися й пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового й здатність глибокого усвідомлення свого досвіду».

Основні показники творчих здібностей: швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

• Швидкість думки – кількість ідей, яка виникає за одиницю часу.
• Гнучкість думки – здатність швидко й без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацією, отриману в одному контексті, можна використати і в іншому. Гнучкість – це добре розвинута навичка переносу.
• Оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих; до парадоксальних, несподіваних рішень. Оригінальність пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.
• Допитливість – здатність дивуватися, відкритість та інтерес до всього нового.
• Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не боятися своїх рішень і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Дж. Гільфорд виділяє такі параметри креативності:

• Здатність до знаходження і постановки проблеми;
• Здатність до генерації великої кількості ідей;
• Здатність до генерації різноманітних ідей (гнучкість мислення);
• Здатність висувати нестандартні ідеї (оригінальність мислення);
• Здатність удосконалювати об’єкт творчості, додаючи деталі;
• Здатність розв’язувати проблеми, тобто до аналізу та синтезу;

П. Торренс однин із творців системи вимірювання творчих здібностей визначив, що успадкований потенціал не найважливіший показник майбутньої творчої продуктивності. Наскільки природні імпульси дитини стануть творчими залежить від впливу батьків та інших дорослих. Сім’я може розвинути або знищіти творчий потенціал малюка ще в дошкільному віці.

Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість, є гра. Гра не лише створює умови для такого вияву, вона ще й сприяє розвиткові творчих здібностей малюка (стимулює його). У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості й оригінального мислення, здатності конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дітей? Однозначної відповіді на ці питання психологи ще не дали. Тому проблема залишається актуальною до нинішнього дня. Існують різні підходи та рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт яскраво відобразив типовий підхід до розвитку творчих здібностей, характерний для більшості зарубіжних авторів.

Для цього необхідно створити такі основні умови:

1. Фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості й можливості в будь-яку хвилину використовувати їх;
2. Соціально-економічні, дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;
3. Психологічних – відчуття внутрішньої безпеки, розкутості й свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих почуттів.

Кожна дитина має свій творчий стиль. Важливо оцінити творчий почерк дитини, розпізнавати його індивідуальні особливості й формувати навики та вміння управління творчим процесом.

Фантазування, візуалізація, розвинена уява – це вміння бачити у кожному предметі, явищі, діянні своє ставлення до навколишнього світу, вміння створювати навколо себе красу, передбачити наслідки того, що буде після певної дії чи вчинку. Але щоб візуалізація дійсно була аналізом та творчою дією, необхідно щодня збагачувати пам’ять.

Тому на першому етапі розвитку творчих здібностей переді мною постали такі завдання: розвивати вміння мислити образами, навчити дітей застосовувати свою розвинену уяву, образне мислення для поглибленого розуміння того матеріалу, який пропонується у навчальній програмі дитячого садка.

Але щоб мати, що уявляти, треба мати щось у пам’яті.

• – це збереження індивідом наслідків його взаємодії зі світом, що дає можливість відтворювати й використовувати ці наслідки у наступній діяльності, переробляти їх та об’єднувати у системи.

Тобто розвиток уяви допомагає розширити межі контактування зі світом, стати більш сильними, впевненими, мудрими, здатними до творчого мислення, робити свідомий вибір, знаходити оптимальні шляхи вирішення будь-яких проблем та задач.

Творча робота рук сприяє накопичуванню у дітей рухового досвіду, що у свою чергу приводить до більш швидкого та якісного формування сенсорних уявлень та до розвитку мовлення. Під час цікавої продуктивної діяльності сенсорні уявлення формуються легко та залишаються у свідомості дитини тривалий час.

Процес творення – спільна діяльність та спілкування вихователів і дітей. Під час такої взаємодії активізується потреба дитини висловлюватися. Цьому сприяють і увага з боку дорослого до запитань та ініціативних висловлювань дитини, і приязне оточення однолітків, і дії на досягнення спільної мети в колективних роботах. Важливе значення для розвитку мовлення має також розуміння дитиною інструкцій, доручень, прохань дорослого в умовах їхньої спільної діяльності та невимушеної комунікації.

2.2. Значення орігамі для всебічного виховання та розвитку дітей дошкільного віку

 

У дитинстві прості паперові вироби приводили нас у захват. Паперові літачки, кораблики, хлопавки залишаються невід’ємними  спогадами про щасливе дитинство. Дивно, як тішать дітей ці прості речі, незважаючи на те, що підростаюче покоління здивувати вже майже нічим не можливо.

Орігамі – це ідеальний конструктор, що складається з одного    матеріалу – аркуша паперу, і дає можливість складати тисячі й тисячі різноманітних фігурок.

Нескладні прийоми складання й безмежна фантазія здатні створити зі шматочка паперу цілий світ. Інтерес до орігамі підтримується перш за все незвичайно широкими можливостями, які сховані в цьому найпростішому й доступному для всіх матеріалі – папері.

Слово орігамі на японській мові позначається двома ієрогліфами, значення яких вказує на суть творчої роботи – «складання паперу». І незважаючи на те, що винаходу паперу ми зобов'язані Китаю, саме в Японії стали робити з даного матеріалу оригінальні фігурки

Спочатку орігамі використовували при здійсненні релігійних обрядів. Так, виконані з паперу коробочки під назвою Санбі служили своєрідним «підносом» для овочів і риби, які призначалися богам. Надалі майстерність виконання такої вироби своїми руками стало ознакою витонченості аристократів Японії. Секрети виготовлення дивовижних фігурок з паперу дбайливо передавалися від батьків до дітей, а з кінця XVI століття це заняття стає улюбленою розвагою японців.

До цього періоду відноситься поява левової частки основних фігурок в орігамі. Наступною віхою в історії цього дивного мистецтва стала Друга Світова війна, котра відкрила кордони Європи і Америки для його проникнення, де воно не тільки не було відірвано, але й набули своїх шанувальників і послідовників.

Існує думка, що такі заняття, як в'язання, вишивання або виконання орігамі, - це прерогатива жінок, проте є винятки і в цій області. Так, в середині XX століття видатний японець Акіра Есідзава вводить в технологію виконання орігамі умовні позначення, необхідні для замальовки схеми їх виготовлення. Його імені належить також безліч неповторних авторських робіт. У Росії діє Московський дитячий центр орігамі. Так ось президент цього центру Зоя Чащіхіна є єдиною в Росії ученицею знаменитого майстра орігамі.

На початку XX століття про мистецтво орігамі знали вже практично у всіх країнах світу. Його поширення і популярність ще раз доводить, що у справжнього мистецтва немає географічних кордонів.

Конструктивна діяльність – найулюбленіша у малюків, вона глибоко хвилює дитину, визиває в неї позитивні емоції. Орігамі є дієвими засобами для розвитку інтелектуальної, творчої і емоційно-вольової сфери дітей. Орігамі сприяє розвитку концентрації уваги, конструктивного мислення, творчої уяви, художнього смаку. Воно має велике значення для всебічного розвитку дітей дошкільного віку.

Розумове виховання. Оволодіння навичками конструктивної діяльності неможливо без розвитку цілеспрямованого зорового сприйняття – спостереження. Для того, щоб відтворити предмет, треба з ним познайомитись, запам’ятати форму, розмір, будову, розташування частин, визначити колір. в процесі самої конструктивної діяльності уявлення дітей про якість і властивості предметів уточнюються. В цьому процесі задіяні зір, тактильні відчуття, рухи рук.

Займаючись орігамі, діти знайомляться з властивостями такого простого та знайомого матеріалу, як папір, розвивають навички роботи з ним. Це, безперечно, сприяє розумовому розвитку дітей.

Навчання дітей конструюванню з паперу неможливе без формування таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Під час занять збагачується мова дітей: засвоюються назви форм, кольорів і їх відтінків, просторових позначень. Діти в процесі діяльності вчаться планувати свої дії, працювати за зразком або вказівкою дорослого, втілювати свій задум. Створюються сприятливі умови для формування таких якостей, як допитливість, ініціатива, розумова активність та самостійність.

Сенсорне виховання. Успішне оволодіння художнім конструюванням сприяє сенсорному розвитку дітей. Формування уявлень про предмети потребує засвоєння знань про властивості і якості предметів, їх форми, кольору, розміру, розташування в просторі. Діти визначають і називають ці якості, порівнюють предмети, знаходять спільне та різне, тобто виконують розумові дії. таким чином орігамі сприяє сенсорному вихованню та розвитку наочно-образного мислення.

Моральне виховання. Дитяча конструктивна творчість має соціальну спрямованість. Дитина виконує поробку не тільки для себе, але й для оточуючих. Значення художнього конструювання для морального виховання полягає ще й в тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються   морально-вольові якості: навички і потреба доводити справу до кінця, зосереджено і цілеспрямовано працювати, допомагати товаришеві, долати труднощі.

Дуже важливо, коли діти навчаться радіти не тільки своїм успіхам, але й успіхам товаришів.

Виховання в праці. Орігамі – це продуктивна діяльність, яка привчає дітей діяти цілеспрямовано, долаючи труднощі, проявляючи трудові зусилля.

Засвоєння трудових навичок і умінь пов’язанн з розвитком таких вольових якостей особистості, як увага, наполегливість, витримка. У дітей виховується уміння працювати, домагатися певного результату.

В процесі підготовки до роботи та прибирання після неї у малят формуються навички самообслуговування, любов до праці.

Естетичне виховання. Готуючись до роботи з орігамі, вибираючи колір саморобки та окремі частини для створення колажу, аплікації, композиції, дитина розвиває естетичний смак. Вчиться компанувати і розташовувати  предмети на площині, милуватися роботою інших дітей.

Терапевтичний ефект орігамі. Вченими доведено, що при складанні фігурок з паперу, дитина концентрує свою увагу на цьому процесі. Діяти без контролю свідомості, автоматично, в процесі занять орігамі, не можливо. Тому заняття орігамі є своєрідною психотерапією, спроможною відволікати дошкільника від хвилювань. Окрім цього орігамі допомагає активізації як ліво,ї так і правої півкулі головного мозку, оскільки потребує одночасного контролю над діями обох рук, що, в свою чергу, веде до позитивних змін цілого ряду показників.

2.3. Досвід роботи по впровадженню техніки орігамі в практику

 

«Складання паперу» - це ціле мистецтво. І одного разу познайомившись з ним можна полюбити орігамі на все життя. Спочатку з великим захопленням створюєш вироби сам, а потім з’являється бажання поділитися набутими вміннями та навичками з дітьми. І тому з’явилася ідея скласти освітній проект для дітей середньої групи «Казковий світ орігамі». Основна мета цього проекту: поглиблення знань про папір, його властивості, призначення; формувати вміння використовувати техніку орігамі; вчити добирати відповідні засоби реалізації задуму; розвивати естетичне сприймання об’єктів та явищ, розвивати творчі здібності; виховувати бережливе ставлення до паперу, природи.

На початку проекту іноді виникали сумніви, чи зможуть діти впоратися з завданнями, бо малятам на перших етапах було складно орієнтуватися в просторі, вони плутали дві різні сторони аркуша паперу, не могли з’єднати кути та сторони виробу, не уважно слухали інструкції, не були впевнені в тому, що зможуть самостійно зробити виріб до кінця, а найважче їм було зробити чітку лінію згину.

Тому перший етап роботи з дітьми розпочато зі знайомства з властивостями та якостями паперу, з’ясували, що він може бути різним за товщиною, що він легко згинається, рветься, ріжеться ножицями, при зволожені втрачає свою первісну структуру; буває різним за кольором, розміром, за метою використання; буває з цікавими якостями, як копіювальний або папіросний папір. Дітей дуже зацікавила історія виникнення та виготовлення паперу в давні часи та в сучасному світі, вони дізналися про основний матеріал для виготовлення паперу – деревену. Також малята з’ясували, що деякі види паперу виробляють з соломи, бавовняної та шовкової сировини. Дошкільнята зробили висновок, що збирання макулатури дає велику економію в виробництві паперу та зберігає природні ресурси нашої країни. тому стали більш дбайливо відноситися до книг та паперових виробів. Поступово діти проявили інтерес до художнього конструювання з паперу в техніці орігамі та виявили бажання створити саморобки самі.

Настав час для другого етапу – знайомство з базовими формами орігамі. Для полегшення процесу запам’ятовування базових форм запропонувала дітям з’ясувати на що схожі ці фігури. Наприклад, зігнутий навпіл аркуш паперу нагадує книжку, палатку, дах будинку, а складений куточком до куточка – на хустинку, трикутник, на один ярус ялинки тощо. На таких заняттях у дітей розвивається фантазія, творче мислення, закріплюються назви фігур, їх форми та розміри; вони вчаться ділити ціле на частини, знаходити діагональ та паралелі. Але у деяких дітей виникли труднощі з поєднанням сторін та кутів один з одним та розгладжуванням ліній згину. З’ясувалося, що у дітей слабо розвинуті м’язи рук, зокрема м’язи кісті та пальців. Напевно, вже ні для кого не секрет, що розвиток головного мозку дитини тісно пов’язаний з розвитком дрібної моторики рук. Недаремно у народній педагогіці з давніх – давен використовують пальчикові ігри – «Добре - добре», «Сорока - білобока» тощо. Відомий німецький вчений Іммануїл Кант називав руки видимою частиною півкуль головного мозку. Вчені – фізіологи підтвердили зв’язок інтелекту і моторних навичок рук: що сильніше у дитини розвинена дрібна моторика рук тим краще у неї працюють логічне мислення, увага, пам’ять та інтелект. Сучасні науковці довели , що рухові імпульси рук позитивно діють на кору головного мозку дитини, зокрема активно впливають на формування мовленнєвих зон. З огляду на це перед початком занять з художнього конструювання проводила гімнастику для пальчиків: «Мої пальчики», «Капуста», «Пальчики в лісі», «Йшла ворона через поле» тощо (Додаток № 5), а також малювали пальчиком на піску, манці, різнокольоровій солі, перекладали за допомогою пінцету намистинки з однієї склянки в іншу, нанизували намистинки на нитку. Такі завдання сприяли розвитку окоміру, орієнтації в просторі, виробляють певну послідовність та темп рухів.

Кожного разу створивши саморобку діти з гордістю демонстрували її своїм батькам та іншим дітям, а отримавши схвальний відгук та похвалу з боку дорослих з більшим натхненням працювали над новими проектами, у них з’являлася впевненість у своїх силах та можливостях.

Поступово діти почали намагатися виконувати саморобки якісно, охайно, естетично, якщо щось не вдавалося виконати з першого разу переробляли самостійно, а не вимагали негайної допомоги. Це добре вплинуло на їхні вольові якості. Також вони із задоволенням допомагали готувати матеріали напередодні занять, і з не меншим задоволенням прибирали все на місця. На заняттях малята стали активніше відповідати, швидко включатися у роботу, їхні руки стали сильнішими, моторнішими, вправнішими. Більш координованими стали рухи. Вдосконалилися процеси мислення, сприйняття, пам’ять, що дало дітям можливість аналізувати предмети, виділяти спільні ознаки, координувати свої дії.

Дітям дуже подобаються театралізовані вистави, та це з більшим захопленням вони приймають в них участь самостійно. А якщо ще й усі герої та атрибути до виступу виготовлені ними самими, дитячому захопленню немає меж. Малята озвучуючи свій персонаж вчилися інтонаційно виділяти особливості характерні для героя, набувають навички виступу на публіці, розвивають пам’ять та творчі здібності.

До роботи над проектом були залучені і батьки дітей, які з задоволенням приймали участь у виконанні домашніх завдань, підтримували бажання дітей виявляти свої вміння, навички та знання набуті під час занять та інших видів діяльності. Деякі батьки виявили бажання навчитися мистецтву орігамі тому для них були підготовані консультації, бесіди, круглі столи з метою обміну досвіду та майстер – класи. Вони так захопилися художнім конструюванням, що приносили схеми орігамі, які знаходили в безмежній павутині Інтернету.

Тому плідним завершенням нашого проекту стала спільна виставка робіт батьків та дітей «Орігамі очима дітей». Яку відвідали діти з інших груп дитячого садка, вихователі, та склали позитивні відгуки про вироби дітей.

Поетапний план реалізації освітнього проекту з дітьми середньої групи «Казковий  світ орігамі»

Частина І

http://svitorigami.ucoz.com/publ/origami_dlja_ditej/proekt_quot_kazkovij_svit_origami_quot/poetapnij_plan_realizacij_osvitnogo_proektu/2-1-0-1

Частина ІІ

http://svitorigami.ucoz.com/publ/origami_dlja_ditej/proekt_quot_kazkovij_svit_origami_quot/poetapnij_plan_realizacii_proektu_z_ditmi_serednoji_grupi_kazkovij_svit_origami/2-1-0-2

Частина ІІІ

http://svitorigami.ucoz.com/publ/origami_dlja_ditej/proekt_quot_kazkovij_svit_origami_quot/poetapnij_plan_realizaciji_osvitnogo_proektu_z_ditmi_serednoji_grupi_kazkovij_svit_origami/2-1-0-3

2.4. Робота гуртка «Вправні рученята»

 

Отримавши велику наснагу від отриманих результатів по закінченню проекту з’явилося бажання продовжувати розпочату роботу. І в з’язку з цим виникла ідея створення гуртка «Вправні рученята».

На цей час діти перейшли до старшої групи, стали більш самостійними, їхні можливості виросли, збагатилися уміння та навички кожного з них, збільшилася жага до нових знань. Тому під час занять гуртка малята не тільки створюють саморобки але й з цікавістю дізнаються легенди про орігамі. Особливо дошкільнят вразила історія про дівчинку на ім’я Садако Сасакі, яка народилася в 1943 , а в 1945 році під час бомбардування Хіросими загинули її батьки. Сама вона була хвора на променеву хворобу. У лікарні вона почала складати фігурки з паперу. Малятко вірило, що історія про тисячу журавлів, які виконують бажання – непідробна істина. Мріючи одужати, вона один за одним складала паперових журавликів і просила про мир на всій планеті та про одужання. Але її мрії не судилося збутися. Склавши тільки 644 журавлика, дівчинка померла 25 жовтня 1955 року. Але ідею підхопило багато людей по всьому світу. І нові і нові журавлики почали «прилітати» в музей світу. Таким чином маленький паперовий журавлик став символом миру. Дізнавшись про цю історію діти виявили бажання створити власний музей орігамі. Але часто переважає бажання похизуватися своїми роботами перед родиною чи друзями, тому в групі залишаються роботи, які виконувалися колективно.

Колективна робота згуртовує дітей, вчить їх узгоджувати свої дії один з одним, обговорювати послідовність виконання роботи, ділитися матеріалом, враховувати думку і підкорятися вірному та обґрунтованому рішенню інших. Такі роботи завжди виходять незвичайними, цікавими, талановитими.

Розумова зрілість дітей дала змогу познайомити їх з новим видом орігамі – модульне. Це така техніка складання фігурок із паперу, при якій використовується не один, а відразу декілька паперових аркушів. При цьому кожен окремий лист перетворюється в модуль, а вже з них і формується фігура. Одним із різновидів модульного орігамі є кусудама.

Кусудама – це кулеподібна фігурка, яка виконана із об’ємних модулів різних за розміром та формою. Слово кусудама перекладається з японської мови, як «лікарський шар». В давнину японці складуючи кусудаму, клали в середину лікарські рослини і вішали над ліжком хворого. На даний час кулі кусудама використовують для прикрашення приміщення.

Робота гуртка спрямована і на підготовку дітей до шкільного навчання. Адже заняття орігамі потребує значної концентрації уваги, змушує дітей зосереджуватися на процесі виготовлення, щоб отримати бажаний результат. У дітей формуються навички конструктивного мислення, розвивається творча уява, виховується художній смак. Діти навчаються слухати і чути дорослого, діяти за його інструкціями, які поступово ускладнюються. Завдяки цьому збільшується обсяг оперативної пам’яті, адже щоб виготовити саморобку, діти мають запам’ятати послідовність дій, всі прийоми і способи складання та послідовність відтворення їх у процесі роботи.

В процесі роботи склалися умови успішної роботи гуртка «Вправні рученята»:

• кожну саморобку діти мають робити з певною метою, вони повинні усвідомлювати навіщо вона буде створена;
• добирати теми занять потрібно так, щоб прийоми виготовлення іграшок поступово ускладнювалися;
• іграшки, виготовлені дітьми на заняттях, слід використовувати як дидактичний матеріал під час ігор, як прикраси або подарунки рідним та друзям;
• саморобки повинні бути міцними, щоб ними можна було гратися.

Поступово роботою гуртка зацікавилися вихователі нашого садочка, тому виникла нагальна потреба провести майстер – клас для педагогів нашого дошкільного закладу На ньому вихователі ознайомилися з історію орігамі, з різними видами орігамі, базовими формами та схемами складання саморобок. А також вчилися складати нескладні фігурки. Ця робота дуже всім сподобалася, тому вирішили ще неодноразово збиратися за круглим столом та продовжувати знайомство з цим незвичайно прекрасним видом мистецтва. Який до речі не потребує великих затрат, а приносить велику користь для саморозвитку.

2.5. Перспективне планування роботи гуртка «Вправні рученята» (старша група)

Частина І (Осінь)

http://svitorigami.ucoz.com/publ/origami_dlja_ditej/gurtok_quot_vpravni_ruchenjata_quot/perspektivne_planuvannja_roboti_gurtka_vpravni_ruchenjata_starsha_grupa/3-1-0-4

Частина ІІ (Зима)

http://svitorigami.ucoz.com/publ/origami_dlja_ditej/gurtok_quot_vpravni_ruchenjata_quot/perspektivne_planuvannja_roboti_gurtka_vpravni_ruchenjata_starsha_grupa/3-1-0-6

Частина ІІІ (Весна)

http://svitorigami.ucoz.com/publ/origami_dlja_ditej/gurtok_quot_vpravni_ruchenjata_quot/perspektivne_planuvannja_roboti_gurtka_vpravni_ruchenjata_starsha_grupa/3-1-0-7

Діти за своєю природою – винахідники й творці. Підсвідомо діти постійно прагнуть до чогось нового, тож можливість різноманітного моделювання за допомогою паперу робить конструювання грою що не набридає. Розвиток дитини завжди викликає здивування та радість, особливо коли це є результатом твоєї праці.

Заняття гуртка «Вправні рученята» сприяли корекційно – виховному процесу. Завдяки систематичній роботі діти навчилися концентрувати увагу; відбувся розвиток технічного мислення, творчої ініціативи та конструкторських здібностей; вони навчилися отримувати та розвивати початкові технічні навички та уміння. Але не всім дітям легко вдавалося робити саморобки, часто вони стикалися з різними труднощами. Наприклад, Єгору Б., Сашкові К., Нікіті С. важко було правильно з’єднувати кути та сторони саморобки, проте наполегливо займаючись орігамі, під час гурткової роботи, вони досягли кращих результатів. Бажання створити свою саморобку якнайкраще спонукало Діану К., Леру Т. уважніше слухати словесні інструкції, концентрувати увагу на виконанні певної справи, та не відволікатися. Робота гуртка вплинула на покращення результативності дітей і на інших заняттях.

Враховуючи особливості віку дітей, заняття повинні проходити жваво й емоційно, в ігровій формі. Необхідно багато разів показувати кожен прийом у різних ситуаціях, пояснюючи його словами. Дітям дошкільного віку необхідні заохочення та підтримка, тому на перших порах доречно накреслювати лінії згину. Разом з умінням у дітей з’являться впевненість у собі, своїх силах і бажання працювати далі. Одержані навички добре закріплювати в іграх та на інших заняттях (наприклад, з математики). Важливе місце повинні займати ігрові прийоми, художнє слово, поради, запитання. Не потрібно вимагати, щоб усі закінчили роботу одночасно. А після завершення слід позитивно оцінити кожну саморобку, помилуватися виробами й пограти з дітьми в гру.

Діти вчаться виготовляти спочатку прості фігурки, а потім складніші, дивуючи наприкінці року батьків своєю майстерністю. Доречним буде поєднання орігамі з аплікацією, коли фігурки тварин, птахів, риб тощо, діти навчаться прикрашати різнокольоровим папером. Також можна поєднувати різні види зображувальної діяльності: малювання пензликом, тичком, штампами, пальчиком і створювати чудові колажі.

 Постійний розвиток дитини, поява нових знань, умінь, навичок, перехід від простих реакцій до складніших й осмислених дій, опанування мови, виникнення перших проявів самостійності – усе це факти, дають змогу зробити висновок про доречність використання техніки орігамі для роботи з дітьми дошкільного віку.

3. Результативність досвіду перевірена в процесі практичної діяльності і підтверджена позитивними показниками в роботі.

Протягом двох років ця проблема впроваджувалася в практику роботи з дітьми середньої та старшої груп дитячого садка № 14. В результаті виконаної роботи був отриманий такий результат на який варто було сподіватися. Ця діяльність вплинула на всебічний розвиток дітей, як в повсякденному житті під час ігор, спільної трудової діяльності, на прогулянках, так і на заняттях. Накопиченого досвіду буде достатньо, щоб діти могли комбінувати знайомі форми, змінювати їх, виробляючи нові предмети та іграшки.

Дошкільнята з задоволенням долучалися до виконання саморобок із паперу. Що сприяло розвитку у дітей творчих здібностей, здатності працювати руками,